Розвиваємо емоції у дітей із затримкою психічного розвитку

Емоції відіграють важливу роль в житті дітей, допомагаючи сприймати дійсність і реагувати на неї. Почуття панують над усіма сторонами життя дитини, надаючи їм особливого забарвлення і виразність, тому емоції, які дитина відчуває, легко прочитуються на обличчі, в позі, жестах, у поведінці.
Сама по собі емоційна сфера якісно не розвивається: її необхідно розвивати, створюючи для цього певні умови. Емоції є безпосереднім переживанням відносини дитини до предметів і явищ дійсності. Це ставлення може бути позитивним, негативним і байдужим.
Постійні спостереження за дітьми з ООП дозволяють нам припустити, що найчастіше гармонійному розвитку дитини перешкоджає емоційна нестабільність. При недостатніх емоційних контактах у дітей з ООП може спостерігатися затримка емоційного розвитку. Головні цілі розвитку емоційної сфери-навчити дітей розуміти емоційний стан (свій і оточуючих людей); дати уявлення про способи вираження власних емоцій (міміка, поза, жести і т.д.).
Слід пам’ятати, що у дітей з ООП має місце незрілість нервової системи, невміння керувати своїми емоціями. Ці діти можуть проявляти агресію внаслідок перенесеної образи або через страх бути ображеним. Для цього пропоную декілька вправ-ігор для розвитку емоційно-вольової сфери у дітей із ЗПР:

Вправа «Тренуємо емоції»

Пропонуємо дитині відтворити на обличчі і показати в дзеркалі емоції:
– насупитись,як осіння хмара, ображена дитина;
– розсердитись, як голодний вовк;
– злякайся,як зайчик,побачивши лисичку;
– пташка,що впала з гнізда;
– посміхнися, як кіт на сонечку або як саме сонечко;
– кошеня, на якого гавкає собака і так далі.

«Що було б, якби.»
Мета: розвивати здатність розпізнавати і висловлювати різні емоції. Дорослий показує дітям сюжетну картинку, у героїв яких відсутні емоції на обличчі.
Дітям пропонується назвати, яку емоцію вони вважають підходящою до даного випадку і чому. Після цього дорослий пропонує дітям змінити емоцію на обличчі героя. Що було б, якби він став веселим (засумував, розлютився і т.д?)

Гра «Лагідні лапки»
Мета: зняття напруги, зниження агресивності, розвиток чуттєвого сприйняття та емоційного комфорту.
Дорослий підбирає 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок чогось м’ягенького, пензлик, скляний флакон, намиста, вату. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть: дорослий пояснює, що по
руці ходитиме звірок ласкавими лапками. Треба з закритими очима відгадати який предмет торкався до руки (описати словами та, які емоції викликають). Варіант гри: «звір» буде торкатися до щоки, коліна, долоні. Можна помінятися з дитиною місцями.

Вправа «Закінчи речення»

«Я злюся, коли …»
Мама радіє, коли…»
«Мама злиться, коли …»
«Я веселий, коли..»
«Мій друг гнівається, коли…» і так далі.
«Мені страшно,коли…»
«А тепер закриємо очі і знайдемо на тілі місце, де у тебе живе злість, радість, страх та інші емоції. Які ці почуття?Якого вони кольору? Перед тобою стоїть склянка з водою і фарби, пофарбуй воду в колір, який найбільше відображає
твій емоційний стан.

“Погода змінилася”
Дитині пропонуємо уявити собі, як раптом, несподівано для всіх, закінчився дощ і виглянуло яскраве сонечко. І це сталося так швидко, що навіть горобці здивувалися. Далі запитуємо у дитини що з нею сталося, коли вона уявляла собі такі несподівані зміни в погоді, і які відчуття наповнювали до і після.

Вправа «Домалюй страшилку».
Мета: допомогти дітям в прояві почуттів по відношенню до предмету страху. Заздалегідь готуємо незавершені чорно-білі малюнки якогось страшного персонажа… Дитина повинна домалювати його. Потім показує малюнок і розповідає історії про нього.

Вправа «Виховай свій страх».
Мета: корекція емоції страху. Дитина має до свого малюнку-страху щось домалювати, щоб він утворився добрим (намалювати посмішку, або зробити страшилку – смішною тощо). Якщо дитина боїться темряви-намалювати яскравий вогник тощо).

Коробочка щастя
Ця гра розвиває не тільки емоційно-вольову сферу, але і уяву, а так само пам’ять. Добре було б, щоб ви разом з дитиною створили свою «коробочку щастя». Туди складіть все, що змушує дитину почувати себе щасливою. Важливо, щоб були задіяні всі п’ять почуттів: нюх, зір, дотик, слух, смак.
Наприклад:
смак – шоколад;
нюх – запах троянди;
слух – спів пташок;
зір – вдалий малюнок;
дотик – обійми близьких.
Обговоріть з нею свої емоції і те, що їх викликає. Цю «коробку щастя» можна постійно наповнювати, і створити не тільки в уяві, а і практично.

Вправа «Смайлик»

Варто разом проговорити, коли такі емоції виникають у дитини.

Це поверхня газ під склом