Дітки з категорією психофізіологічних порушень, що виявляються в обмеженості зорового сприймання чи його повній відсутності, що впливає на процес формування та розвитку особистості.
Залежно від ступеня порушення зору із зоровою депривацією поділяються на сліпих та слабозорих (зі зниженим зором). До порушень зору відносять сліпоту, слабозорість, косоокість.
З’ясувати стан зору малюка можна і в домашніх умовах. Для цього необхідно, щоб малюк був у доброму настрої і не плакав, а в приміщенні не було сліпучих джерел світла.
У віці до 4-х місяців ви можете перевірити, чи фокусує дитина погляд на предметі чи стежить за переміщенням предметів. Візьміть яскраву велику іграшку і подивіться, чи зосереджує дитина увагу на ній, чи слідкує поглядом, коли ви переносите її праворуч і ліворуч, догори і донизу, по колу в обох напрямках; чи є реакція звуження зіниць, коли ви наближуєте іграшку на відстань 15-20 см і розширення зіниць під час віддалення іграшки на відстань 60-80 см.
Слід звернути увагу й на те, як малюк слідкує за іграшкою очима, чи однаково рухаються очні яблука вправо-вліво, вгору-вниз, по колу, плавно чи переривчасто вони рухаються під час прослідковування.
Із 6-місячного віку можете спробувати з’ясувати, чи бачить ваш малюк дрібні предмети. Для цього посадіть дитину до себе на коліна перед столом, на якому розсипте дрібні предмети (ґудзики, намистинки). Важливо, щоб світлі предмети були на темній скатертині, а темні – на білій. Якщо дитина не тягнеться до них, не звертає уваги на дрібні предмети і деталі іграшок, це може бути одним із показників зниження зору.
Із 6 місяців можна виявити й можливі відхилення в полях зору дитини. Для цього треба посадити малюка на коліна до мами, перед ним на столі розкласти іграшки. Інший дорослий ззаду і збоку голівки дитини має тихенько виводити іншу, бажано яскравого кольору, іграшку.
Межа поля зору фіксується, коли дитина, помітивши іграшку, повертає до неї очі і голівку.
Важливо зрозуміти, чи рівноцінно малюк користується зором обох очей.
Для цього посадіть дитину на руки, дайте їй цікаву іграшку. Закривайте долонею по черзі то одне, то друге око дитини, не торкаючись її обличчя. Виявіть, чи є у дитини спроба відвести руку дорослого чи виглянути з-під руки.
Якщо у вас з’явилися найменші підозри на проблеми розвитку зору у вашої дитини, необхідно проконсультуватися у лікаря-офтальмолога.
Потрібно розвивати у дитини тактильні відчуття, ставлячи дитину на поверхні з тканин різної фактури або зробити для малюка спеціальну ковдру, зшиту з клаптиків тканин із різною фактурою.
Щоб привернути увагу дитини з глибокими порушеннями зору, доцільно використовувати максимально яскраві, предмети, світлові іграшки. Найбільш вдалими з них є ліхтарик (лампа, флуоресцентні іграшки), блискучі предмети, картинки та предмети з контрастним малюнком, збільшені зображення.
Маленькі діти з вадами зору без спеціальних занять мало рухаються, тому їхній вестибулярний апарат розвивається повільно. Щоб компенсувати це відставання, малюка необхідно якомога частіше брати на руки і всюди рухатися разом із ним. Найкраще це робити під час прогулянок або при виконанні легких домашніх господарських справ.
Необхідно заохочувати будь-які спроби малюка до руху та самостійності (завжди під наглядом дорослих), оскільки його особистий, реальний досвід принесе значно більше користі, ніж будь-які словесні описи. Необхідно привчати малюка обстежувати предмети систематично, використовуючи обидві руки (одна рука, наприклад, тримає посуд, а інша відшукує на столі іграшку та кладе її в посуд).
Слухові образи предметного світу дають можливість малюкам із глибокими порушеннями зору реагувати на подразники, співвідносити їх із предметами і, відповідно до цього, організовувати свою поведінку. Формування слухового сприймання, разом із спонуканням малюка до діалогу, спілкування, забезпечує активність мовленнєвої діяльності дитини. А це надалі стає найважливішим чинником часткової компенсації сліпоти.
Вже у віці немовляти слід влаштовувати недовгі (5-15 хвилин) щоденні “сеанси” музикотерапії, ненав’язливо залучаючи дитину до слухання ритмічної негучної музики з красивою мелодією.
Важливо, щоб дитина постійно брала участь у повсякденних заняттях сім’ї. Це допоможе їй отримати уявлення про те, як, коли і яким чином відбуваються ті чи інші події, а пізніше дасть можливість відтворювати їх у своїх іграх, поступово опановуючи певні побутові навички. При цьому дорослі повинні дозволити малюкові діяти самостійно, створивши для нього безпечні умови та забезпечивши хороший контроль.
Фізичні вправи, як відомо, відіграють важливу роль у формуванні правильної статури та розвитку моторики. Тому дитині з глибокими порушеннями зору вже з перших тижнів життя необхідна оздоровча гімнастика. Дуже корисно проводити гімнастику під тиху, ритмічну музику, синхронізуючи рухи.
Необхідно слідкувати за відповідністю меблів до росту дітей, за дотриманням правильної посадки при виконанні зорових робіт (читання, малювання и т.д.), за правильним використанням засобів індивідуальної оптичної корекції та інших оптичних засобів. Перегляд телевізійних передач і робота з комп’ютером передбачають дотримання певних рекомендацій і вимог. Не можна дивитись телевізор у повній темряві,тому що при слабкому освітленні погано розрізнюють кольори, а різкий контраст між яскравим екраном і неосвітленим приміщенням несприятливий для зору. Тому в приміщенні, де стоїть телевізор, має бути увімкнене неяскраве світло (позаду або збоку від глядача). Мінімальна відстань від екрана до очей глядача має складати не менше 5-7 діагональних розмірів екрана. Дошкільникам і молодшим школярам можна дозволити безперервно дивитися цікаві для них передачі тривалістю до 10-15 хвилин. Крім того, для дітей молодшого віку рекомендується обмежити телевізійні сеанси до одного-двох разів на тиждень. Не забувайте про правильну організацію режиму занять та відпочинку. Важливо так продумати режим дня дитини, щоб попередити зорове стомлення. Під час занять слідкуйте, щоб світло падало з лівої сторони. Шкідливо, якщо світло направлене в обличчя та засліплює очі. Недостатнє освітлення також шкодить: дуже напружується зір, швидко втомлюються очі, різко знижується працездатність. 3аняття при недостатньому освітленні викликає різке зниження гостроти зору головний біль. Вдома краще всього виконувати завдання при світлі настільної лампи, покритою зеленим абажуром або матовим. Для охорони зору необхідно робити перерви в зоровій роботі (читанні, письмі, розгляданні ілюстрацій) через кожні 10-15 хвилин. Під час перерви треба робити вправи для очей, дивитися вдаль, гуляти на свіжому повітрі. Під час заняття слідкувати, щоб підручник, зошит були на відстані 30-35 см. від очей.
Для дітей із дефектом зору величезне значення має виховання волі, яка необхідна для подолання труднощів:
-через кожні 10-15 хвилин учень повинен 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи (зорову гімнастику);
-освітлення робочого місця учня (світло повинно падати на робочу поверхню парти з лівої сторони, віконне скло має бути чистим, підвіконня вільні від квітів);
-в наочних завданнях доцільно збільшити шрифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим;
-пишучи на класній дошці, матеріал розташовуйте так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію; з’ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще;
-давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане;
-намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздавальним матеріалом;
-роздавальний матеріал має бути матовий, а не глянцевий, шрифт – великий і контрастний;
-не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся,що він усе зрозумів;
-з таких предметів, як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіо-записи;
-частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці;
-обов’язково проконсультуйтеся з батьками, це дасть можливість краще зрозуміти дитину і її потреби;
-іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків.
Мама Ірина Шелехань добилася права незрячої 6-річної доньки навчатися у звичайній школі разом з іншими першокласниками на інклюзивній формі.
https://www.radiosvoboda.org/a/27762986.html